Словаччина – невелика країна в порівнянні з Україною, але славиться давньою історією, захоплюючими краєвидами та багатими культурними традиціями. Кожен шукає в цій країні щось таке, що приваблює саме його. Східна частина Словаччини відома Високими Татрами, які закривають собою майже весь Пряшівський край. Західна ж Словаччина є осередком можливостей, бізнес центрів та різних народів, адже сам там знаходиться столиця – Братислава. Класично, Словаччину представляють 3 найбільші міста: Братислава, Кошіце і Пряшів, кожне з яких інше, але, безперечно, має що запропонувати емігранту чи просто туристу.
Велична Братислава
Столиця Словацької Республіки знаходиться в Центральній Європі, простягнувшись вздовж обох берегів річки Дунай, біля підніжжя хребта Малі Карпати. Місто розташоване поблизу Чехії, Австрії та Угорщини. Це єдина столиця в світі, яка одночасно межує з двома державами (на півдні – з Угорщиною, на заході – з Австрією).
Братислава розділена на 5 районів, які в цілому поділяються на 17 районів.
Транспорт у Братиславі забезпечується розгалуженою міською та міжміською транспортною інфраструктурою. Братислава, як столиця Словаччини, є важливим транспортним вузлом. Починаючи з 2010 року Братиславський інтегрований транспорт має забезпечити більшу координацію всіх систем масового транспорту.
Місто є культурним центром Словаччини, тут розташовано кілька музеїв, галерей, театрів, наукових і освітніх установ. Тут був заснований перший у Словаччині університет Universitas Istropolitana. Саме місто є одним із найважливіших туристичних напрямків Словаччини. Центральна частина Старого міста є пам’ятною зоною, історичне ядро разом із Братиславським Градом і Підградами є пам’ятним заповідником. Домінантою є чотиривежовий Братиславський Град, поруч з яким розташована будівля Національної ради Словацької Республіки, а неподалік – собор Святого Мартіна.
Місто дає багато можливостей для самореалізації, подорожування та навчання, підійде для людей, які бачать своє життя активним, насиченим та швидким.
Історичне Кошіце
Місто Кошице, друге за величиною місто Словаччини, розташоване у східній частині Словаччини, поблизу кордонів з Угорщиною (20 км), Україною (80 км) та Польщею (90 км). У минулому вигідне розташування зробило Кошице важливим пунктом на торгових шляхах, сьогодні це ключова економічна агломерація, а також перехрестя транспортних шляхів, чому сприяють залізничний вузол і міжнародний аеропорт.
Кошице – перше європейське місто, яке отримало власний герб. У 1369 році король Людовіт Великий вперше надав його юридичній особі – місту Кошице. Ще одна першість пов’язана зі спортом – у першу неділю жовтня в Кошицях стартує найстаріший європейський і другий найстаріший світовий марафон – Міжнародний марафон миру (заснований у 1924 році). У Кошице також була заснована найстаріша середня школа в Центральній Європі – у 1872 році Центральна інженерна школа. На території міста розташований найбільший в Центральній Європі зоопарк (288 га) і найбільший словацький ботанічний сад з найбільшою колекцією кактусів у колишній Чехословаччині. Дитяча залізниця в Чермельске Удолі є найстарішою і єдиною в Словаччині.
За результатами перепису в місті Кошице станом на 1 січня 2021 року зареєстровано 229 040 жителів. Місто є резиденцією Конституційного суду Словацької Республіки та резиденцією Кошицького самоврядного краю. Як самостійна юридична особа поділяється на 22 міські райони.Середній вік жителів міста – 42,4 роки (на 2021 рік). У його підпорядкуванні 34 початкові та 63 дитячі дошкільні школи. Мережа загальноосвітніх навчальних закладів складається з гімназій, професійно-технічних училищ і училищ, бізнес-академій, медичних і художніх училищ. Найвищий рівень освіти забезпечують 9 факультетів Кошицького технічного університету, 5 факультетів Університету імені П. Й. Шафарика, Університет ветеринарної медицини та фармації та інші.
Затишний Пряшів
Метрополією північно-східної Словаччини, яка приховує унікальність і культурну суміш словаків, поляків, українців і русинів, є Пряшів, місто з багатим минулим і динамічним сьогоденням.
Незабаром після Першої світової війни Пряшів пережив спробу створити комуністичну державу, натхненну більшовицькою революцією в Росії. З вікон Пряшівської ратуші 16 червня 1919 року було проголошено Словацьку Республіку Рад, яка проіснувала дуже мало. Під час Другої світової війни позиції міста Пряшів були частково зміцнені тим фактом, що місто взяло на себе кілька компетенцій та інституцій, переданих з Кошиць, які були захоплені Угорщиною. Після війни продовжився промисловий розвиток міста і кількість його жителів значно зросла. Сьогодні Прешов, столиця Шариша, з населенням 92 100 осіб є третім за величиною містом у Словаччині.
Пам’ятки в історичному центрі міста входять до міського пам’ятко-заповідного фонду. Пам’ятки міста Пряшів зосереджені в історичному центрі, що тягнеться навколо вулиці Головна, яка розширюється у веретеноподібну площу. Центральна пам’ятка – монументальний римо-католицький парафіяльний костел св. Миколая середини XIV століття з високою реготизованою вежею. Терасова забудова вулиці Головної була відзначена пожежею, яка знищила значну частину міста у 1887 році. Первісно кам’яниці пізньої готики, ренесансу та бароко після реставрації отримали фасад у новому стилі. Гарним прикладом є чотирикрилий палац Клобушицьких у південній частині східного ряду.
Найціннішою пам’яткою східного ряду є палац Ракоці, який нині є резиденцією музею. Навпроти фонтану Нептуна в парку на площі розташована будівля ратуші – сьогодні музей вина. Найціннішою спорудою південної частини площі є греко-католицький собор св. Івана Хрестителя з XVIII ст., яка становить одне ціле з осідком єпископського палацу цієї церкви та греко-католицьким богословським факультетом.
Місто, хоча й невелике, але дає достатньо простору для реалізації школярам та студентам з України, адже саме тут знаходиться єдина в Словаччині кафедра української мови та літератури, а також білінгвальна гімназія Тараса Шевченка з вивченням української мови.